З кожним роком росте міське населення планети Земля, воно вже становить більше 50% від загальної кількості людства. Відповідно росте і навантаження на природу. Як результат намагання суспільства зберегти куточки незайманої природи. Показовий у даному сенсі приклад міста Запоріжжя, де на одній площі співіснують урбанізований індустріальний конгломерат та заповідник на острові Хортиця.
Хортиця, найбільший острів на Дніпрі та найбільший річковий острів у Європі. Площа його складає близько 2,5 тис гектарів, довжина 12 кілометрів, ширина 2.5. Розташований він між двома унікальними природними комплексами – порогами Дніпра та плавнями Великого лугу Запорозького.
Таке розташування спричинило утворення на Хортиці дев’яти природно-територіальних комплексів. На Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон України – це плавневі ліси та луки, справжні та петрофітні степи, скелясті відслоєння гранітів, балки, нагорні діброви, висячі болота, озерні комплекси. Наслідком різноманітності природних комплексів стало надзвичайне видове багатство рослинного й тваринного світу острова. На ньому понад тисяча видів рослин, шість сотень видів комах, дві сотні видів птахів, два десятки видів ссавців. Червонокнижними серед них є 28 видів вищих судинних рослин, 34 види комах, 33 види птахів, 1 вид плазунів та 1 вид ссавців. А рослинний світ хортицьких степів не має рівних в Україні. Кількість видів рослин, що знайшли собі прихисток на прадавніх степових ділянках, перевищує 600 видів (для порівняння, в Асканійському степу близько 600 видів рослин, у Хомутівському – 528, на Кам’яних Могилах – 460, на Михайлівський цілині – 490).
З незапам’ятних часів Дніпро був стратегічним шляхом, що єднав країни Північної Європи з південними областями Причорномор’я. В добу середньовіччя він отримав назву «шлях із варяг у греки». Не дивлячись на свої переваги, важливість та значущість для економічних та культурних контактів, він мав і перешкоду – Дніпрові пороги –вихід українського кристалічного щита, який між сучасними Дніпропетровськом і Запоріжжям утворював 9 порогів. Вони перекривали річку камінням майже на сто кілометрів. Найбільший поріг Ненаситець мав довжину біля кілометра, перепад води більше 5 метрів. А швидкість течії досягала 60 км/год. Це була величезна «гірська» річка посеред українського степу. Дніпро стишував свій плин, лише наближаючись із півночі до Хортиці.
На острові вчені розташовують згадувану ще Геродотом місцевість Герри, поблизу якої, мали розташовуватись скіфські царські кургани, до цього місця Дніпро був судноплавним (якщо рухатись з півдня). Хортиця розділяє Дніпро на два русла – Новий та Старий Дніпро. Північна частина острова підвищена, окута скелями, висота яких подекуди складає 35 метрів, південна – низинна, вкрита плавневим лісом, озерами та протоками. Саме тут бере свій початок Великий Луг Запорізький, про нього також залишив відомості «батько історії» Геродот, як про місцевість під назвою Гілея. Козаки казали: «Ой Січ — мати, а Великий Луг — батько». Заболочена місцевість, заплава якої простягалася з обох боків Дніпра від Хортиці, до острова Скалозубова у Херсонській області на 110 км. при ширині від 3 до 25 км. Вона створювала унікальний природний лабіринт, неприступний для кочовиків. Саме тут згодом сформується унікальне явище світової історії – запорозьке козацтво.
Нажаль пороги були затоплені у 1932 р. після будівництва ДніпроГЕСу, а плавні у 1955 р. після будівництва Каховської ГЕС.
Людина вперше оселилась на Хортиці задовго до періоду формування козацтва, ще в добу пізнього палеоліту. А в добу енеоліту в Північному Причорномор’ї формується величезна культурна спільність, яка в науці отримала назву середньостогівської археологічної культури, вона отримала назву від однієї з хортицьких скель, де вперше були знайдені її пам’ятки. Багато дослідників вважають, що саме середньостогівці стали основою для формування індоєвропейської спільності у V-IV тис. до н. е. І саме вони вперше приручили коня для їзди верхи.
Одним із найяскравіших періодів в історії острова була доба бронзи. Ямно-катакомбна культура, культура багатовалікової кераміки, зрубно-сабатинівська та білозерська культури освоїли практично всю територію Хортиці і залишили пікся себе багато пам’яток, особливо цікавими являються святилища, що крім культових функцій використовувалися як обсерваторії для спостереження за небесними світилами – такі собі «міністоунхенджі».
У VII-V ст. до. н. е. на Хортиці з’являється скіфське населення, яке підкорило величезні території степового Причорномор’я, створивши державне утворення Велику Скіфію. Тут у 90-х роках минулого сторіччя археологи Національного заповідника «Хортиця» дослідили, на одній із скель. скіфське городище-фортецю. Крім того, в цей час, збільшується кількість курганів, яких на початку XX ст. налічувалось 129, найбільший – «Зорова могила» розташований на найвищій точці острова.
Скіфи були не єдиними кочовиками, що рухаючись хвилями Великим степом, залишали сліди свого перебування на острові Хортиця. Скіфів змінили сармати, потім були гуни, авари, хазари, печеніги, половці й татари.
Паралельно (з II-V ст. н.е.)формувався слов’янський етнос – спочатку це була черняхівська археологічна культура, однією з складових якої були й слов’яни, потім літописні племена антів, уличів, бродників, які повністю освоїли долину Дніпра, контролювали переправи шляху «із варяг у греки», займалися землеробством, скотарством та ремеслами. Саме до цього періоду відноситься перша згадка про Хортицю. У праці візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією"( 952 р.) наш острів, названий островом Святого Георгія, на ньому слов’яни, подолавши важкий шлях порожистою частиною Дніпра, біля величезного дуба, приносили жертви богам, як вдячність за успішне подолання труднощів. В цей час на півдні Хортиці з’являється слов’янське поселення Протовче, воно контролювало так званий Протовчій брід з одного берега річки на інший.
Але найславетнішими часами для цих територій, мабуть, все ж так, були часи існування славетного лицарства – запорозького козацтва.
Тут на невеличкому острові Мала Хортиця(біля острова Хортиця) у 1552-58 роках князь Дмитро Вишневецький побудував “укріплений городок” – фортецю. Вона стала праобразом всіх майбутніх січей.
Після Вишневецького, за різними джерелами на Хортиці побували такі козацькі ватажки як Яків Шах, Петро Конашевич-Сагайдачний, Марк Жмайло, Іван Сулима. Біля острова Хортиця, в січні 1648 року, починалося повстання козаків під проводом Богдана Хмельницького.
Не залишила поза своєю увагою цей острів і армія Російської імперії. В часи російсько-турецької війни 1735-39 років на прилеглих біля нього територіях, та безпосередньо на ньому була споруджена система укріплень – так званих редутів, для прикриття армії. А вже на, згадуваному, острові Мала Хортиця побудована суднобудівна верф. В той час біля Хортиці перебувало 408 кораблів різних типів, і в наші часи багато цих суден лежать на дні Дніпра, під товщею води. Археологи заповідника змогли підняти, дослідити й реставрувати декілька з них, зокрема, “Козацький човен”, “Бригантину” та “Дубок”. В майбутньому планується будівництво Музею судноплавства, в якому знайдуть своє місце і ці унікальні експонати.
У XVIII ст. Хортиця стає місцем козацьких промислів, тут вони облаштовували свої господарства – зимівники, де займалися мисливством, скотарством землеробством та бджолярством, але особливо популярним, звичайно, було рибальство.
У 1775 році імператриця Катерина II зруйнувала останню Запорозьку Січ. Хортицю було передано князю Григорію Потьомкіну. Тут він планував побудувати палац, закласти фруктовий сад, облаштувати парк. Але у 1789 році передає острів казні, і невдовзі тут оселяються переселенці з німецького міста Данцига – меноніти. Прожили вони тут ні мало, ні багато аж до 1916 року, коли були вимушені продати острів Олександрійській міській управі.
В роки Громадянської війни Хортиця сталасвідком нищівної боротьби за владу між більшовиками, врангелівцями та військами УНР.
Перша п’ятирічка й будівництво ДніпроГЕСу докорінно змінили обличчя Хортиці. Тут почали з’являтися хутори робітників дніпробудівців. А з 1930 територія острова стає майданчиком для випробовування нових ідей Всесоюзного науково-дослідного інституту електрифікації сільського господарства, і поступово вкривається мереживом полів, садів, ферм та селищ.
По сей день на Хортиці можна натрапити на відлуння Великої Вітчизняної війни у вигляді залишків снарядів, патронів чи амуніції. Із серпня 1941 по листопад 1943 острів Хортиця був окупований гітлерівськими військами.
Після Другої Світової війни, у 1958 році, увага до Хортиці з боку держави вилилась у оголошення острову Хортиця пам’яткою природи місцевого значення. !965 рік – Хортиця стає Державним історико-культурним заповідником, який у 1994 році отримує статус Національного.
Як ви бачите практично кожна історична доба, кожен етнос, що проживав у Причорноморських степах, дав можливість сучасникам доторкнутися до надбань своєї духовної та матеріальної культури саме тут, на Хортиці. Не дивно, що будь-яка балка, будь-яка скеля чи камінь, будь-яке озеро пов’язані не тільки з історією, але й з величезною кількістю легенд і міфів, маючи свою неповторну душу, свій характер, створюючи дивний світ, в який варто поринути.
Тому можна з упевненістю заявити про те, що одним із найцікавіших місць для відвідування у Запоріжжі за правом вважається острів Хортиця. Це можуть сказати і гості нашої козацької землі, і місцеві жителі. Багато хто з них, при нагоді, відправляється на острів відпочити від метушні й пилу «кам’яних джунглів». Кожна людина може набратися сил і енергії, насолодитися природою, і, звичайно, ж, ознайомитися з історією, культурою тих народів, що залишили свій слід у цьому райському куточку.
Наше завдання полягає в тому, щоб відшукати, зберегти, а головне донести всім, хто бажає цей вогонь Прометея, вогонь знань, накопичених поколіннями.
В структурі заповідника для рішення цього завдання працюють спеціальні відділи, співробітники яких розробляють і впроваджують в життя екскурсії, лекції, а також займаються випуском цікавої та інформативної друкованої продукції, допомагаючи відвідувачам розібратись в дивних хитросплетіннях історії, культури, природи не тільки острову, але й усього нашого краю.
С кожним роком цікавість до Хортиці росте, і на цей попит потрібно оперативно реагувати. Якщо у 2008-му році заповідник відвідали 158000 туристів, у 2009-му 197000, то у 2010-му році подолано символічну позначку у 250000.
Ми маємо що показати і, про що розповісти нашим гостям. В структурі Національного заповідника “Хортиця” існують єдиний в своєму роді Музей історії запорозького козацтва; реконструкція столиці Вольностей Війська Запорозького Низового - історико-культурний комплекс “Запорозька Січ”; меморіально-туристичний комплекс “Протовче”, відвідавши, який можна побачити залишки Великого лугу Запорозького, помилуватись озерами вкритими білим лататтям, жовтими глечиками, рогозою, очеретом, комиш, осока, ірис, водяний горіх.; справжні та реконструйовані кургани та музей кам’яних виробів під відкритим небом –лапідарій на території меморіально-туристичного комплексу “Скіфський стан”(“Зорова могила”). Але головною цінністю Хортиці – є сама Хортиця, її неповторна природа, багата історія, чудова енергетика.
В різні часи на Хортиці побували Тарас Шевченко, Іван Бунін, Ілля Рєпін.
Відвідайте Хортицю і ви, та збережіть її у своєму серці!
Адреса: м. Запоріжжя, о. Хортиця.
Тел.: (0612) 52-51-88.
Години роботи:
Зимовий період: з 9.30 до 16.00, каса працює до 15.00
Весняно-осінній період:
вт.-пт. з 9:30 до 17:00 (каса працює до 16:00)
суб.-нед. з 9:30 до 19:00 (каса працює до 18:00)
Вихідний день: понеділок.
Сайт заповідника: http://www.ostrov-hortica.org.ua/uk/main.html
