Національний заповідник «Глухів»
Глухів – одне з найдавніших міст України – вперше згадується у Іпатіївському літописі за 1152 р. Останні археологічні розвідки свідчать, що вже на початку нашої ери на місці сучасного Глухова існувало значне поселення.
Ще до нашестя монголо-татар на Русь місто стало центром Глухівського удільного князівства. У 1239 році вони вторглися на територію сіверської землі, захопили Глухів, змістивши центр історичного життя князівства на північ.
У другій половині XIV ст. місто опинилося під владою Великого князівства Литовського. Страшне лихо – “чорна смерть” спіткало жителів у 1352 році, про що літопис писав: “... в Глухові ж тоді ні одна людина не залишилась, всі ізомроша”.
У 1503 р. глухівські землі відійшли до Московської держави, а подальші складні польсько-російські відносини призвели до того, що місто неодноразово переходило з-під влади короля під владу царя.
З початком Хмельниччини у 1648 р. формується Глухівська козацька сотня, яка згодом увійшла до складу 
Ніжинського полку. У цей час значно зросло значення Глухова як військової фортеці, яка знаходилася на рубежі укріплень, що захищали російську державу. Особливої слави вона здобула, коли протягом січня-лютого 1664 року витримала п’ятитижневу облогу армії польського короля Яна Казиміра.
В березні 1669 р. гетьман Д.Многогрішний уклав з Москвою “Глухівські статті”, які значною мірою забезпечували автономні права України.
На початку XVІІІ ст. Глухів опинився в центрі найважливіших історичних подій, пов’язаних з Північною війною. Довідавшись про перехід гетьмана І.Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ, російський цар Петро І наказав зруйнувати резиденцію гетьмана – м.Батурин, а українській старшині зібратися у Глухові для обрання нового гетьмана. З листопада 1708 р. Глухів стає столицею гетьманської і Лівобережної 
України, резиденцією гетьманів І.Скоропадського, Д.Апостола, К.Розумовського, місцеперебуванням першої і другої Малоросійської колегії, правління “Гетьманського уряду”. У місті започатковується “Глухівський період історії України”, який охоплює майже все XVІІІ ст.
Адміністративно-територіальна реформа кін. XVІІІ ст. скасувала столичний статус Глухова і він на правах звичайного повітового міста увійшов до складу Новгород-Сіверського намісництва. Завдяки новій буржуазній еліті на зміну провінційному занепаду прийшло бурхливе відродження міста середини 
ХІХ ст. Основний вклад у його благоустрій, розвиток освіти і культури внесла родина відомих українських цукрозаводчиків і меценатів Терещенків. Глухів з архаїчним плануванням та одноповерховою дерев’яною забудовою змінив своє архітектурне обличчя і прикрасився комплексом мурованих споруд. Наприкінці ХІХ ст. до міста пролягла залізниця, у 1910 р. розроблений проект міського водогону, а у листопаді 1912 р. дала першу напругу міська електростанція.
Історія міста золотими літерами вписала в своє сьогодення імена відомих політичних, культурних діячів: генеральних канцеляристів М.Ханенка, Я.Марковича, перекладача генеральної військової канцелярії С.Дівовича, українського філософа Я.Козельського. У Глухові народились і отримали початкову музичну освіту засновники духовного хорового співу XVІІІ ст. М.Березовський та Д.Бортнянський. Глухівська земля є батьківщиною видатних діячів науки і культури: художників А.Лосенка, М.Мурашка, Г.Нарбута, В.Мохова, К.Ломикіна, істориків В.Романовського, Ф.Ернста, М.Василенка, астрофізика Й.Шкловського, поета В.Нарбута, композитора Ю.Шапоріна, народної артистки УРСР А.Роговцевої. У Глухівському учительському інституті здобули освіту відомі письменники О.Довженко, С.Васильченко, С.Сергєєв-Ценський.
Колишня столиця Гетьманщини зберегла свою історичну забудову, планування вулиць і майданів, донесла цю красу до сучасників. Унаслідок зусиль місцевої влади і різних організацій, спрямованих на відродження і цивілізований розвиток стародавнього Глухова, закономірно постала ідея створення в ньому історико-культурного заповідника. 
Національний заповідник «Глухів» утворений і функціонує відповідно до постанови КМУ від 8 лютого 1994 р. № 80 «Про Державний історико-культурний заповідник у м.Глухові Сумської області» та постанови КМУ від 2 жовтня 1998 р. До його реєстру увійшли 50 пам’яток, 5 з яких мають статус національних.
Сучасний Глухів – одне з найкрасивіших міст Сумщини, місто обласного підпорядкування, де постійно проживає 35.4 тис. громадян. Його територія складає 20 км2, з них – в межах міської смуги забудовано 11 км2, решту займають зелені масиви. Заплава річки Есмань є цінною видовою зоною. В її водах, як у дзеркалі, відбивається все минуле і сучасне. Оновленим входить Глухів у третє тисячоліття – місто великої історії, високого мистецтва, науки і культури, звитяжної праці і щасливого майбутнього.
Національний заповідник «Глухів»
Адреса: Сумська обл., 41400, м.Глухів, вул.Шевченка, 30.
Тел.:
(05444) 2-60-15,
(05444) 2-35-57
Email: dikz@ukr.net
Години роботи:
З 8.00 – 17.00 пн.- пт.
Вихідні дні: суб. – нед.
Замовлення екскурсій щоденно:
066 78-54-333 - Савицька Людмила Іванівна
Сайт заповідника: http://nz-hlukhiv.com.ua/
Експозиція музею археології у нас на сайті: http://museum.velizariy.kiev.ua/sumy/gluhiv/index.html
